Сучасні кримінальні та цивільні провадження дедалі частіше ґрунтуються на доказових матеріалах цифрового характеру. Дані, збережені на комп’ютерах, телефонах, зовнішніх дисках або в хмарі, можуть бути ключовим джерелом інформації про перебіг юридично значущих подій. Унаслідок цього динамічно розвивається цифрова криміналістика — сукупність методів, що дають змогу зберігати й аналізувати цифрові сліди для потреб правосуддя. Водночас — і це особливо важливо — у Польщі ще не сформувалася загальноприйнята методологія в цій галузі, що впливає на якість і порівнянність експертиз.
Ця стаття розглядає стандарти цифрової криміналістики, найважливіші нормативні документи та належні практики, які мають значення для правильного отримання, збереження й аналізу цифрових доказів. У матеріалі також представлено відмінності між американським і польським підходами та пояснено, чому збереження цілісності доказового матеріалу є ключовим для надійності висновку експерта.
Зміст
Основні поняття: цифрова криміналістика та судова інформатика
Значення цифрових доказів у процесуальній практиці
Правові умови та стандарти підготовки висновків
Належні практики та стандарти цифрової криміналістики
Стандарти ISO/IEC і польське видання PN-EN ISO/IEC 27037
Підсумки
Література (APA 6)
1. Основні поняття: цифрова криміналістика та судова інформатика
У літературі трапляється кілька термінів, що стосуються дослідження цифрових доказів, зокрема: цифрова криміналістика, судова інформатика, комп’ютерна криміналістика, криміналістична інформатика або комп’ютерна форензика. Термінологічні відмінності зумовлені міждисциплінарним характером цієї галузі та відсутністю єдиної наукової класифікації.
Судову інформатику можна розуміти як сферу на перетині права та інформатики, що охоплює експертну роль інформатики (зокрема підготовку судово-комп’ютерних висновків). Натомість цифрова криміналістика охоплює передусім дослідження комп’ютерних пристроїв і цифрових носіїв даних, зокрема для судових проваджень, а також, наприклад, для відновлення даних.
На практиці це означає, що цифрова криміналістика — не лише «аналіз файлів», а повний процес роботи з цифровим доказом: від виявлення та збереження через копіювання й забезпечення цілісності до аналізу та формулювання висновків.
2. Значення цифрових доказів у процесуальній практиці
Інформаційні інструменти нині відіграють подвійну роль у контексті правопорушень: вони можуть бути і «місцем» учинення забороненого діяння (носій даних, система), і засобом підтримки злочинної діяльності. Нині більшість даних має цифрову форму, а крім того, виникає так звана цифрова тінь — інформація, що автоматично накопичується в системах і службах.
З погляду кримінального провадження це означає, що цифрові докази дедалі частіше визначають встановлення фактичних обставин, наприклад у справах щодо комп’ютерного шахрайства, незаконного доступу до систем, комп’ютерних підроблень, а також «контентних» злочинів (пов’язаних зі змістом даних).
Водночас слід підкреслити, що цифровий матеріал особливо вразливий: його легко змінити, перезаписати або втратити, а помилки під час збереження можуть стати підставою для сумнівів у його надійності. Саме тому стандарти та належні практики цифрової криміналістики є ключовими для якості висновку експерта.
3. Правові умови та стандарти підготовки висновків
Значна частина стандартів поводження з цифровими доказами походить зі Сполучених Штатів. Це зумовлено, зокрема, суворішим підходом до допустимості доказів, у тому числі доктриною «плодів отруєного дерева» (Fruit of the Poisonous Tree) і правилом виключення доказів. У такій моделі порушення процедур може призвести до виключення доказу з процесу.
Стаття 168a Кримінального процесуального кодексу Польщі стосується допустимості доказу, отриманого з порушенням процесуальних норм або шляхом забороненого діяння, і містить зазначений у ній виняток. Допустимість слід відрізняти від достовірності, яку оцінюють відповідно до ст. 7. Стаття 168a не знижує вимог до висновку експерта: ст. 200 визначає його обов’язковий зміст, а ст. 201 передбачає можливість повторного виклику тих самих експертів або призначення інших у разі неповноти, неясності чи суперечливості висновку.
У США важливу роль відіграють також стандарт Daubert і Federal Rule of Evidence 702, які допомагають оцінити, чи має експертний висновок науковий характер і чи відповідає критеріям надійності. У Польщі судова практика щодо допустимості дослідницьких методів відносно обмежена, хоча наголошується на важливості загального визнання методів та їх відповідності сучасному стану знань.
4. Належні практики та стандарти цифрової криміналістики
Цифрова криміналістика розвивається надзвичайно динамічно, оскільки технології швидко змінюються: диски SSD замінили традиційні HDD, поширилися мобільні пристрої, а дані дедалі частіше зберігаються у хмарі. За таких умов створювати жорсткі стандарти буває складно: процес стандартизації тривалий, а стандарти мають бути достатньо загальними, щоб не застаріти вже на момент публікації.
З цієї причини особливу роль відіграють належні практики та настанови, розроблені експертними групами. Серед найважливіших американських ініціатив називають:
SWGDE (Scientific Working Group on Digital Evidence) — яка розробляє рекомендації щодо технічних аспектів цифрової криміналістики,
SWGIT (Scientific Working Group on Imaging Technology) — яка розробляє рекомендації щодо аналізу зображень і відео,
діяльність зі стандартизації в межах ANSI (American National Standards Institute),
програми та ресурси NIST (National Institute of Standards and Technology), зокрема CFTT (Computer Forensics Tool Testing Program) і еталонні бібліотеки файлів (наприклад, NSRL).
Для експертної практики це означає, що в роботі з цифровим доказом ключовими є відтворюваність процедур, документування дій, контроль цілісності даних і застосування інструментів відомої та перевіреної якості.
5. Стандарти ISO/IEC у цифровій криміналістиці (зокрема PN-EN ISO/IEC 27037)
На міжнародному рівні важливу роль відіграють стандарти ISO/IEC, пов’язані з інформаційною безпекою, зокрема стандарти сімейства ISO/IEC 27xxx. У контексті цифрової криміналістики особливе значення мають:
ISO/IEC 27037 — рекомендації щодо ідентифікації, збирання, отримання та зберігання цифрового доказового матеріалу,
ISO/IEC 27041 — настанови щодо забезпечення придатності методів розслідування,
ISO/IEC 27042 — рекомендації щодо аналізу та тлумачення цифрових доказових слідів,
ISO/IEC 27043 — засади та процеси розслідування подій та інцидентів.
У польських реаліях особливо важливо, що ISO/IEC 27037 має національну редакцію: PN-EN ISO/IEC 27037:2016-12 (польська версія), яка охоплює настанови щодо поводження із цифровим доказовим матеріалом.
На практиці застосування цих стандартів може підвищувати надійність експертизи, упорядковувати дослідницький процес і допомагати довести, що доказовий матеріал не був порушений. Це особливо важливо у справах, у яких сторони оспорюють законність або надійність збереження даних.
Підсумки
Стандарти цифрової криміналістики відіграють фундаментальну роль у провадженнях, де ключове значення має цифровий доказ. Належне збереження й аналіз даних потребують процедур, які забезпечують цілісність матеріалу, прозорість дій і можливість перевірки результатів.
На практиці особливо важливо користуватися стандартами та належними практиками (ISO/IEC, SWGDE, NIST), а також пристосовувати їх до реалій польської правової системи. Поширення методологічних знань і знань про інструменти серед експертів та спеціалістів є умовою підвищення якості судово-комп’ютерної та криміналістичної експертизи в Польщі.
Література (APA 6)
Szmit, M. (2018). Про стандарти цифрової криміналістики. Studia Ekonomiczne. Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Ekonomicznego w Katowicach, (355), 81–91.
Увага: стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. У конкретних справах рекомендується аналіз матеріалів справи та консультація з професійним представником або експертом.