Дослідження почерку — експерт-графолог у Кракові
Вступ
Криміналістичні дослідження почерку (ідентифікаційне почеркознавство) є спеціалізованою галуззю судової експертизи, спрямованою на встановлення авторства рукописного запису та оцінку автентичності документів. У практиці кримінальних, цивільних та адміністративних проваджень почеркознавча експертиза застосовується передусім у разі спору щодо походження підпису, рукопису або парафи, а також за підозри підроблення (зокрема імітації, внесення змін, маскування почерку).
З методичного погляду дослідження письма ґрунтується на аналізі графічних ознак і порівняльній процедурі, у якій доказовий матеріал зіставляють із порівняльним. При цьому враховують мінливість письма, що залежить від зовнішніх і внутрішніх чинників, які впливають на особу, що пише; це визначає добір матеріалу та обережність висновків.
1. Методи криміналістичної ідентифікації почерку
У почеркознавчій літературі представлено широкий спектр дослідницьких методів, що охоплюють порівняльні, описові, геометричні, вимірювальні та статистичні підходи. У систематизованому викладі розрізняють, зокрема, каліграфічний (каліграфічно-порівняльний), сигналітичний, фотографічно-описовий методи, метод Langenbruch, графометричний метод, метод Матвєєва, метод аналізу варіативності, метод системи прямих ліній Duyster, метод геометричної проєкції Brosson, метод геометрично-структурних досліджень (геометричних фігур), а також методи статистичної перевірки досліджуваного матеріалу.
В ідентифікаційній методиці важливе значення надають графічно-порівняльному методу, у межах якого розроблено правила комплектування порівняльного матеріалу, етапів дослідження та документування дій у висновку, зокрема обов’язок ілюструвати встановлені факти наочними матеріалами (наприклад таблицями спільних і відмінних ознак).
2. Досліджуваний матеріал у почеркознавчій експертизі
Основою почеркознавчої експертизи є досліджуваний матеріал, що охоплює матеріально зафіксовані рукописні записи. Його поділяють на доказовий матеріал (спірний запис) і порівняльний матеріал (зразковий запис), який слугує для порівняльної оцінки.
Доказовий матеріал зазвичай виникає поза контролем процесуального органу та експерта, а його якість залежить від виконавця запису й умов, у яких запис було виконано. Натомість порівняльний матеріал слід добирати так, щоб забезпечити його порівнянність із доказовим, зокрема щодо виду письма чи підпису, письмового приладдя, поверхні, а також часу й обставин створення зразків.
Щодо доказового матеріалу звертають увагу на ідентифікаційні обмеження скорочених підписів (параф). Такі підписи можуть не містити індивідуалізувальних ознак або містити їх надто мало, що обґрунтовує відмову від порівняльного дослідження та зазначення у висновку обмежень, зумовлених мізерною ідентифікаційною цінністю матеріалу.
Щодо отримання порівняльних зразків підписів вказують на порушення, які полягають у збиранні численних підписів на одному аркуші без контролю перебігу цієї дії, що може сприяти каліграфічному виписуванню та маскуванню ознак підпису. У літературі вважається, що мінімальна кількість порівняльних підписів, потрібних для дослідження, може становити близько 20, причому це значення залежить від виду підпису та якості його графічного виконання.
3. Етапи криміналістичного дослідження почерку
Методика почеркознавчих досліджень має поетапний характер. У методичному підході розрізняють попередні дослідження, детальні дослідження та документування досліджень.
3.1. Попередні дослідження
Попередні дослідження охоплюють оцінку придатності матеріалу, зокрема повноти, якості, читабельності запису та його порівнянності з порівняльним матеріалом. На цьому етапі визначають, чи дає матеріал змогу проводити порівняльні дослідження та чи потрібно доповнити порівняльний матеріал.
3.2. Детальні дослідження
Детальні дослідження полягають в аналізі графічних ознак і порівнянні досліджуваного доказового матеріалу з порівняльним. Аналіз охоплює як конструктивно-формальні елементи, так і виконавські ознаки, пов’язані з моторикою письма. Важливою складовою є одночасна оцінка повторюваних ознак і меж допустимої варіативності з урахуванням умов виконання запису.
3.3. Документування досліджень
Документація дослідження фіксує перебіг аналізу та є елементом, що дає змогу здійснювати процесуальний контроль висновку. Вона охоплює опис матеріалу, застосованої методики, інструментів і дій, а також представлення ознак, на яких ґрунтуються висновки. У межах графічно-порівняльного методу наголошується на необхідності ілюструвати встановлені факти наочними матеріалами.
4. Доказова цінність почеркознавчого висновку
Почеркознавчий висновок є доказом у формі висновку експерта, який оцінює процесуальний орган. Його цінність залежить від якості досліджуваного матеріалу, правильності методики, логічної послідовності викладу та повноти документації. За наявності обмежень матеріалу принципове значення має зазначення цих обмежень у висновку та належне формулювання результатів у межах ідентифікаційних можливостей матеріалу.
Підсумки
Криміналістичне дослідження почерку є процедурою ідентифікації, що ґрунтується на аналізі та порівнянні графічних ознак запису. З методичного погляду ключове значення мають: добір і якість доказового та порівняльного матеріалу, поетапність дослідження (попереднє, детальне дослідження й документування), а також прозоре викладення підстав для висновків в експертному висновку. Надійність висновку залежить як від застосованого методу, так і від обмежень, зумовлених особливостями матеріалу та способом отримання порівняльних зразків.
Література (APA 6)
Całkiewicz, A. (2009). Kryminalistyczne badania patologicznego pisma ręcznego. Warszawa: Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne.