В історії криміналістичних досліджень почерку сформувалося багато ідентифікаційних методів. До становлення сучасного графічно-порівняльного методу використовували різні способи аналізу рукописів, засновані переважно на спостереженні за графічними ознаками запису. У фаховій літературі згадують, зокрема, каліграфічний, сигналітичний і фотографічно-описовий методи, які відіграли важливу роль у розвитку криміналістичного почеркознавства (Całkiewicz, 2009).
Каліграфічний метод
Каліграфічний метод, який також називають каліграфічно-порівняльним, вважають найдавнішим способом ідентифікації почерку. Його витоки сягають середньовіччя, коли аналіз автентичності документів полягав передусім у простому порівнянні форм літер і письмових знаків (Całkiewicz, 2009).
Такі дослідження тоді виконували так звані «експерти-писарі», які насправді були каліграфами або людьми, що вправно володіли письмом. У важливіших справах навіть призначали спеціальні комісії для оцінювання рукописів. Цей метод зосереджувався майже виключно на аналізі форми літер, оминаючи інші істотні графічні ознаки письма.
Однак із часом було помічено її серйозні обмеження. Аналіз, що ґрунтувався виключно на формі знаків, не враховував можливості свідомого наслідування письма або спроб маскування власного почерку. Через це каліграфічний метод нині вважають недостатнім як самостійний метод ідентифікації, і він може застосовуватися лише як допоміжний у певних дослідницьких ситуаціях (Całkiewicz, 2009).
Сигналітичний метод
Наступним етапом розвитку методів ідентифікації письма був сигналітичний метод, який також називають описовим. Порівняно з попереднім підходом він став істотним методологічним поступом, оскільки розширив коло аналізованих ознак почерку (Całkiewicz, 2009).
На відміну від каліграфічного методу, який зосереджувався виключно на формі літер, сигналітичний метод враховував також інші графічні властивості письма, такі як:
- натиск письмового приладдя,
- спосіб з’єднання літер,
- динаміку письмових рухів,
- пропорції графічних знаків,
- кут нахилу письма,
- розташування літер і слів у просторі тексту.
Застосування цього методу давало змогу комплексніше аналізувати почерк та виявляти менш очевидні ознаки, які під час підроблення часто залишаються поза контролем особи, що наслідує чуже письмо. Проте в літературі наголошується, що цей метод зосереджувався насамперед на формальних ознаках письма, тому нині його розглядають як історичний етап розвитку почеркознавчих методів (Całkiewicz, 2009).
Фотографічно-описовий метод
Фотографічно-описовий метод є розвитком сигналітичного методу та полягає в документуванні результатів дослідження за допомогою фотографій фрагментів досліджуваного доказового й порівняльного матеріалу. Це дає змогу наочно зіставити спільні та відмінні ознаки досліджуваних рукописів (Całkiewicz, 2009).
Запровадження фотодокументації стало важливим етапом розвитку почеркознавчої експертизи. Раніше результати досліджень подавали виключно в описовій формі, що ускладнювало розуміння аргументації експерта особами без спеціальних знань. Фотографічні ілюстрації натомість дали змогу безпосередньо спостерігати досліджувані ознаки почерку.
Застосування цього методу істотно підвищило зрозумілість почеркознавчого висновку, оскільки дало процесуальному органу та сторонам провадження змогу самостійно ознайомитися з наочним матеріалом, що ілюструє хід міркувань експерта. Сьогодні фотодокументація залишається важливим елементом висновку щодо дослідження почерку (Całkiewicz, 2009).
Література (APA 6)
Całkiewicz, A. (2009). Криміналістичні дослідження патологічно зміненого почерку. Warszawa: Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne.