У криміналістичній літературі можна виділити низку методів ідентифікації автора рукописного запису, що виникли внаслідок розвитку почеркознавчих досліджень у XX столітті. Крім геометричних і статистичних методів, важливе значення мають концепції, що враховують динаміку письмових рухів і взаємозв’язки між графічними елементами почерку. До таких методів належать, зокрема, метод визначення показника кінетико-геометричної подібності та графічно-порівняльний метод.
У контексті досліджень почерку також з’являється поняття графології, яке, однак, слід чітко відрізняти від криміналістичних ідентифікаційних досліджень. Графологія стосується інтерпретації ознак почерку в контексті психічних рис особи, яка пише, тоді як криміналістичне почеркознавство зосереджується на встановленні авторства запису та автентичності документа.
Метод визначення показника кінетико-геометричної подібності
Метод визначення показника кінетико-геометричної подібності розроблено як спробу поєднати аналіз геометричної структури почерку з аналізом кінетики письмових рухів. Його основне припущення полягає в розгляді рукописного запису як результату складного моторного процесу, у якому форма літер і динаміка рухів руки тісно пов’язані.
У цьому методі аналізують насамперед відношення між графічними елементами письма, такі як:
- кути нахилу елементів письма,
- пропорції між частинами літер,
- просторове розташування знаків у межах слова,
- плавність і динаміку лінії письма.
На підставі цих параметрів обчислюють показник кінетично-геометричної подібності між доказовим і порівняльним матеріалом. Цей показник є числовим і виражає ступінь відповідності аналізованих параметрів письма. Що вище значення показника, то більша подібність між порівнюваними записами.
Застосування цього методу дає змогу запровадити елемент кількісної оцінки подібності почерку, проте, як і в інших статистичних методах, його ефективність залежить від якості досліджуваного матеріалу та кількості доступних порівняльних зразків. У практиці підготовки висновків цей метод зазвичай розглядають як засіб підтримки аналізу, що проводиться класичним графічно-порівняльним методом (Całkiewicz, 2009).
Графічно-порівняльний метод
Графічно-порівняльний метод є основним методом ідентифікації автора рукописного запису в криміналістичних дослідженнях письма. Його суть полягає в аналізі графічних ознак письма та їх порівнянні між доказовим і порівняльним матеріалом.
У процесі аналізу експерт виявляє як загальні, так і окремі ознаки почерку. До загальних ознак належать, зокрема:
- загальний характер письма (наприклад швидке, старанне, шкільне),
- пропорції літер і розмір знаків,
- кут нахилу письма,
- розташування слів і відстані між знаками.
Окремі ознаки охоплюють індивідуальні графічні властивості конкретних знаків, такі як спосіб початку й завершення ліній, характерні з’єднання літер або специфічні деформації графічних знаків.
Порівняльний аналіз полягає в зіставленні цих ознак у доказовому й порівняльному матеріалі та оцінюванні їхніх збігів або розбіжностей. У разі виявлення великої кількості спільних ознак за відсутності суперечливих можна сформулювати висновок про спільне авторство записів. Натомість наявність істотних відмінностей може призвести до виключення тієї самої особи як автора порівнюваних записів.
Графічно-порівняльний метод також враховує мінливість почерку. Адже письмо тієї самої особи не є цілком ідентичним у кожному випадку: воно має певний діапазон природних відхилень, зумовлених умовами письма, психофізичним станом особи або видом використаного письмового приладдя. Тому під час ідентифікації експерт оцінює як повторюваність ознак письма, так і допустимі межі їхньої мінливості (Całkiewicz, 2009).
Завдяки універсальності та можливості враховувати різноманітні ознаки письма графічно-порівняльний метод залишається основним інструментом почеркознавчої експертизи в більшості європейських країн.
Графологія та криміналістичне дослідження письма
У літературі з аналізу почерку часто трапляється поняття графології. Історично графологія походить із досліджень залежності між ознаками почерку та рисами особистості людини. Її представники припускали, що аналіз почерку може дати змогу робити висновки про риси характеру, темперамент або психічні схильності особи, яка пише.
Однак сучасна криміналістика чітко розрізняє графологію та ідентифікаційні дослідження почерку. Адже мета почеркознавчої експертизи — встановлення авторства запису або автентичності документа, а не інтерпретація психічних рис особи, яка пише.
Через це графологію не розглядають як доказовий метод у кримінальному чи цивільному провадженні. Натомість у судовій експертизі використовують ідентифікаційні методи, що ґрунтуються на аналізі графічних ознак письма та порівняльній процедурі.
Попри це, деякі графологічні концепції сприяли розвитку досліджень структури почерку та його варіативності, що опосередковано вплинуло на розвиток сучасної методології почеркознавчих досліджень (Całkiewicz, 2009).
Література (APA 6)
Całkiewicz, A. (2009). Криміналістичні дослідження патологічно зміненого почерку. Warszawa: Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne.