У криміналістичних дослідженнях почерку ключове значення має належно дібраний досліджуваний матеріал. У почеркознавчій літературі прийнято, що експертиза графічно-порівняльним методом ґрунтується на аналізі двох основних категорій матеріалу: досліджуваного доказового матеріалу та порівняльного матеріалу. Зіставлення цих двох груп зразків є основою ідентифікаційного процесу, мета якого — встановити, чи виконала конкретна особа певний рукописний запис (Całkiewicz, 2009).
Досліджуваний матеріал у почеркознавчій експертизі неоднорідний і за походженням, і за ідентифікаційною цінністю. На практиці експерт має попередньо оцінити якість і придатність матеріалу, перш ніж розпочати власне порівняльне дослідження. Така оцінка охоплює, зокрема, аналіз розбірливості запису, кількості графічних ознак у матеріалі та можливості їх порівняння з еталонними зразками. Лише виконання цих умов дає змогу провести належний ідентифікаційний аналіз.
Згідно з класичним методологічним підходом, експертиза почерку полягає в порівнянні сукупності графічних ознак у досліджуваному доказовому матеріалі з аналогічними ознаками в порівняльному матеріалі. Цей процес потребує як належної кількості зразків почерку, так і їх порівнянності за умовами виконання запису (Całkiewicz, 2009).
Доказовий матеріал у дослідженнях почерку
Досліджуваний доказовий матеріал є основним елементом почеркознавчої експертизи. Це рукописний запис, авторство якого встановлюють у процесі доказування. На відміну від порівняльного матеріалу, досліджуваний доказовий матеріал зазвичай виникає поза контролем процесуальних органів та експерта. На практиці це означає, що його форма, якість і набір графічних ознак залежать виключно від особи, яка виконала цей запис (Całkiewicz, 2009).
У багатьох випадках доказовий матеріал виникає ще до початку кримінального чи цивільного провадження. Він може мати різну форму — від підписів на офіційних документах і записів на договорах до рукописних нотаток або листів. У кожному з цих випадків експерт має оцінити, чи містить запис достатню кількість графічних ознак для проведення ідентифікаційного дослідження.
Особливу увагу приділяють скороченим підписам, які часто називають парафами. Адже трапляється, що підпис має дуже спрощену форму й не містить достатньої кількості індивідуальних ознак для ідентифікації виконавця. У таких ситуаціях експерт може встановити, що досліджуваний доказовий матеріал має незначну ідентифікаційну цінність і не дає змоги провести порівняльні дослідження (Całkiewicz, 2009).
На практиці трапляються підписи у формі дуже спрощених графічних знаків, наприклад коротких хвилястих ліній або знаків, схожих на одну літеру. Такі записи не містять достатньої кількості індивідуальних ознак, які можна було б піддати порівняльному аналізу. Тому експерт зобов’язаний зазначити у висновку обмеження, що випливають із характеру доказового матеріалу.
З погляду методології почеркознавчих досліджень досліджуваний доказовий матеріал слід аналізувати передусім на наявність індивідуальних ознак, таких як спосіб формування знаків, динаміка письмових рухів, пропорції елементів почерку або характер з’єднань між літерами. Що більше таких ознак містить матеріал, то вища його ідентифікаційна цінність.
Порівняльний матеріал у почеркознавчій експертизі
Другим основним елементом досліджуваного матеріалу є порівняльний матеріал. Це зразки почерку особи, авторство запису якої досліджується. Цей матеріал виконує функцію зразка та слугує для встановлення того, чи відповідають графічні ознаки досліджуваного доказового матеріалу ознакам почерку певної особи (Całkiewicz, 2009).
Порівняльний матеріал може мати різне походження. У літературі розрізняють насамперед вільний та експериментальний порівняльний матеріал. Перший охоплює документи, виконані досліджуваною особою в повсякденній діяльності, а другий виникає внаслідок спеціально проведених процесуальних дій, що полягають у відібранні зразків почерку.
Істотною перевагою вільного матеріалу є його автентичність. Записи створюються у природних умовах і відображають справжню манеру письма певної особи. Водночас їх може бути складно отримати, а їхній характер не завжди відповідає досліджуваному доказовому матеріалу.
Натомість експериментальний матеріал, отриманий під час процесуальних дій, дає змогу одержати зразки письма, що відповідають певним умовам. Експерт може забезпечити належну кількість зразків, повторюваність запису та подібність умов письма до тих, у яких виник доказовий матеріал.
Однак слід пам’ятати, що у випадку експериментального матеріалу існує ризик свідомої зміни письма досліджуваною особою. Вона може намагатися змінити свій спосіб письма, щоб ускладнити ідентифікацію. Тому в практиці почеркознавчої експертизи рекомендують використовувати як вільні, так і експериментальні зразки.
Критерії добору порівняльного матеріалу
Правильний добір порівняльного матеріалу має фундаментальне значення для надійності почеркознавчого висновку. У літературі зазначено низку критеріїв, яких слід дотримуватися під час комплектування зразків письма.
Насамперед порівняльний матеріал має бути порівнянним із доказовим за видом запису. Це означає, що для дослідження підписів слід отримати зразки підписів, а для аналізу рукописного тексту — відповідні фрагменти зв’язного письма.
Важливе значення має також кількість зразків. Замала кількість записів може унеможливити встановлення діапазону природної мінливості письма певної особи. З іншого боку, надмірна кількість зразків, отриманих за короткий час, може призводити до появи неприродних записів через зосередженість людини на самому процесі письма.
Ще одним важливим критерієм є близькість умов виконання запису. За можливості порівняльний матеріал слід виконати подібним письмовим приладдям, на подібній поверхні та з подібним просторовим розташуванням тексту.
Потрібно також враховувати варіативність почерку, спричинену фізіологічними та психологічними чинниками. Почерк людини може змінюватися під впливом втоми, стресу, хвороби або віку. Тому в деяких випадках необхідно отримати зразки почерку, виконані в різні періоди часу.
Значення досліджуваного матеріалу в процесі ідентифікації письма
Правильно дібраний досліджуваний матеріал є основою почеркознавчої експертизи. Якість доказового матеріалу й належний добір порівняльного безпосередньо впливають на можливість проведення ідентифікаційних досліджень і доказову цінність висновку експерта.
У графічно-порівняльному методі аналіз полягає у встановленні того, чи збігається в порівнюваних записах сукупність індивідуальних графічних ознак. Що більшу кількість таких ознак виявлено, то вища ймовірність спільного авторства аналізованих записів.
Водночас слід наголосити, що почеркознавча експертиза не зводиться лише до встановлення подібності між записами. Не менш важливим є виявлення відмінностей, істотних для ідентифікації. Якщо ці відмінності не можна пояснити природною мінливістю письма, вони можуть бути підставою для виключення авторства.
Отже, досліджуваний матеріал є одним із найважливіших елементів ідентифікаційного процесу в дослідженнях почерку. Без належного доказового та порівняльного матеріалу провести достовірну почеркознавчу експертизу неможливо.
Література (APA 6)
Całkiewicz, A. (2009). Криміналістичні дослідження патологічно зміненого почерку. Warszawa: Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne.